PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImhvbG9zdHlhay5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Екс-учасниця шоу вийшла заміж за лінійного продюсера проекту

Холостяк

Учасниця 5-го сезону романтичного реаліті «Холостяк» Ірина Шишман вийшла заміж за члена знімальної групи проекту – Олександра Воловенка. Подробиці зворушливої love-story читайте в матеріалі.

5(170)

Екс-холостячка розповіла про знайомство з майбутнім чоловіком: «Взагалі питання нашого знайомства дуже цікаве. Я, будучи учасницею проекту, взагалі не бачила Сашу, ну або просто не звертала уваги. Тому немає й мови про те, що хтось когось помітив раніше (усміхається). У нас все почалося в той момент, коли для мене все закінчилося на проекті «Холостяк». Йдучи, я сказала Сергію Мельнику, що незабаром на мене чекають важливі зміни, і що я обов’язково зустріну своє кохання. І мені не довелося довго чекати, я його зустріла вже наступного дня (усміхається)».

«Після зйомки в Амстердамі я і ще декілька чоловік із знімальної групи (в тому числі і Саша) летіли до Києва. Уже в аеропорту я йому своїм «англійським» допомагала в банку обміняти 500 євро. Ми жартували, сміялися і навіть сперечалися, і в моїй голові промайнула думка, що мені це подобається! Схоже, це сподобалося і йому», – додала Іра.

2(313)

Читайте також: Старт 7-го сезону шоу «Холостяк» став рекордним!

Дорогою додому дівчина вже зрозуміла, що не хоче закінчувати спілкування з Олександром: «Після перельоту Саша вирішив мене самостійно відвезти до квартири, допоміг дотягнути купу валіз, та й взагалі проявив максимум турботи і уваги. У машині ми весь час розмовляли, і я вже тоді вирішила: якщо він не попросить мій номер телефону, я це зроблю сама. Але він попросив (усміхається). Наступного дня він подзвонив мені, запросив на каву. Всю ніч ми їздили по нічному Києву і говорили про все. І всі наступні 5 днів, які я була в Києві, ми провели разом».

«Коли я їхала, Саша посадив мене в поїзд і надягнув на руку свій годинник. Сказав, що мені доведеться приїхати до Києва, щоб повернути його. Або йому доведеться приїхати за ним в Маріуполь. Через місяць, 14 лютого, я повернула годинник йому. А ще, з цього дня ми почали жити разом в Києві», – розповіла Ірина.

Коли молоді люди перебували порізно, вони не втрачали зв’язок. Щоденні листування і дзвінки не закінчувались.

13(59)

Іра поділилася також найпотаємнішим: «Цієї осені ми спонтанно вирішили поїхати в подорож по Європі на машині, ми вже давно цього хотіли. Маршрут був такий – Польща (Варшава) – Німеччина (Берлін, Дрезден) – Чехія (Прага) – Австрія (Відень) – Угорщина (Будапешт). Одного разу я вже була у подібному євротурі на автобусі з подругою і залишилася у повному захваті! А Саша не був, і мені дуже хотілося показати йому якісь місця, які мені найбільше запам’яталися і сподобалися. Я йому розповідала, що моє серце підкорила Прага, і що я мрію з ним там побувати! І саме в Празі Саша зробив мені пропозицію. Цього дня він нервував з самого ранку. Я його добре знаю, тому одразу це помітила… але я навіть не думала, з якої причини він так хвилювався. Вже потім, аналізуючи, я згадала, як щоразу, коли ми залишалися вдвох у романтичному місці, несподівано набігав натовп туристів і Саша різко мене відводив. І так ми гуляли півдня (сміється). А потім пішов дощ, ми зайшли в кафе, і у звичній для нас обстановці за поїданням різної смакоти Саша зупинив мить, дістав заповітну коробочку і сказав найкращі слова. Я відповіла так»!».

Вітаємо пару зі щасливою подією!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: